Криза жанру

Український бізнес, що звик до високої дохідності, виявився неготовим до роботи в умовах стагнації

«Ще десять днів, максимум два тижні — і в українській економіці почнуться незворотні процеси», — попереджав співвласник корпорації «ІСД» Сергій Тарута 17 жовтня на форумі, присвяченому світовій фінансовій кризі. Великий бізнес наполягав на тому, щоб Кабмін поспішив вжити антикризових заходів, як це вже зробила, приміром, російська влада. Уряд РФ планує, зокрема, розподілити через «Внешэкономбанк» $50 млрд на рефінансування боргів російських компаній. Допоможуть не всім. Насамперед підприємствам, які зможуть довести, що іноземні кредити використали на цілі, «які відповідають інтересам РФ», а також компаніям, чий бізнес має важливе значення для економіки і соціальної стабільності країни. В Україні до цієї категорії, поза сумнівом, потрапили б металурги і хіміки. Українська влада, напевно, не залишить без підтримки експортоорієнтовані компанії — країні бракує доларів, решті підприємств, найімовірніше, з наслідками кризи доведеться боротися самостійно. Компанії, що розвивалися за рахунок позикових ресурсів і відповідно перші відчули безгрошів’я, потихеньку виходять зі стану шоку, переглядають прогнози продажу і коригують стратегії. Але, як засвідчило опитування Контрактів, не у всіх є готовий план дій. А підприємства, до яких криза ще не дісталася, взагалі зайняли позицію спостерігача. «Жодна українська компанія до цієї кризи не була готова», — категоричний генеральний директор Хенкель Баутехнік (Україна) Володимир Соха. Понад те, ще на початку року всі вважали, що багато ринків покажуть позитивну динаміку. Лише у середині року стало очевидно, що світова фінансова криза зачепить й Україну. Але в жовтні підприємства лише починали аналізувати ситуацію та оцінювати можливі наслідки кризи для їхнього бізнесу і галузі загалом. Група ризику Ступінь впливу кризи (читай — подорожчання позикових коштів) на український бізнес залежить від рівня фінансової заборгованості окремої компанії та зниження попиту на її продукцію. Криза ліквідності передусім вдарила по бізнесу будівельних компаній, девелоперів і ритейлерів, у яких коефіцієнт боргу до власного капіталу, за оцінками Dragon Capital, сягає 100–200%. «Жодна з будкомпаній зараз не в змозі не те що забудувати житловий масив із десяти об’єктів, а навіть закінчити будинок власним коштом. Тому частина компаній підуть із ринку, спровокувавши чергову хвилю трудової міграції. Через два роки, коли ринок стабілізується, робочих рук на будівництвах катастрофічно бракуватиме», — зазначає директор інвестиційної компанії Phoenix Capital Олександр Омельчук. Заморожування будівельних об’єктів потягнуло вниз ринок будматеріалів. Зниження продажу спостерігається навіть у найдинамічнішому сегменті сухих будівельних сумішей. Поки що виробники будматеріалів працюють з об’єктами, що перебувають на завершальній стадії. Наступний рік буде особливо непростим для невеликих регіональних виробників, значна частина яких, найімовірніше, згорне свій бізнес. З травня на 2–3% скорочують виробництво цементні підприємства. За прогнозами асоціації «Укрцемент», цього року підприємства випустять 15 млн тонн продукції, наступного —збережуть виробництво на рівні 2008 року (за оптимістичним сценарієм) або знизять випуск на 10–15% (за песимістичним). Банкрутства не уникнути роздрібним мережам, які не надто замислювалися над створенням бізнес-стратегій, «працюючи за принципом добування бульйону з яєць» (слова виконавчого директора російської копанні X5 Retail Group Льва Хасіса). Чистий борг багатьох ритейлерів, зокрема великих, перевищує прибуток у 7–10 разів — в умовах кредитної кризи таке боргове навантаження є критично високим. Готівки в них не так уже й багато, що в кінцевому підсумку може призвести до банкрутства, — на тлі кризи ліквідності банки посилили умови кредитування, а інвестори намагаються не розкидатися грішми. Ситуація ускладнюється падінням споживчого попиту — із загостренням кризи споживачі витрачають дедалі менше грошей. Відповідно закуплені ритейлерами товари можуть залишитися невикористаними. Не виключено, що в продуктовому роздробі залишаться 2–3 великі гравці, які поглинуть дрібніші мережі, тільки-но грошові запити їхніх власників стануть адекватними стану бізнесу. «Не може компанія з боргом у $40 млн і операційним прибутком $400 тис. коштувати $500 млн», — кажуть інвестаналітики. Західні аналітики радять компаніям із високим борговим навантаженням закривати свої магазини, залишаючи лише найприбутковіші. «Закривши частину магазинів, вони зможуть накопичити певний капітал, що дозволить їм уникнути банкрутства в майбутньому», — вважає консультант J.H. Cohn LLP Волтер Джонс. Схожої думки й голова Davidowitz & Associates Говард Давідовітц: «Єдиний спосіб вижити зараз — складати готівку». Стагнують екпортоорієнтовані галузі — металургія і хімія. На світових ринках попит на сталь і металопродукцію знизився у кілька разів. За даними Concorde Capital, зменшення обсягів виробництва у вітчизняній металургії у вересні 2008-го становило 17% порівняно з аналогічним періодом минулого року. За прогнозами керівника департаменту з питань АПК та хімічної промисловості Держзовнішінформу Дмитра Гордійчука, від’ємне торговельне сальдо в хімічній промисловості в Україні за підсумками 2008-го збільшиться з $2 млрд до $3 млрд. Карбамід, який із січня по серпень подорожчав на світовому ринку практично вдвічі (до $800 за тонну за ціни на пшеницю у $300 за тонну) виявився надто дорогим для таких великих споживачів, як Індія і Бразилія, що зменшили обсяги закупівель. Криза неплатежів в українському АПК змушує найбільші підприємства хімпрому працювати на склад і скорочувати виробництво. Із серпня склади хіміків затоварені, продукція відвантажується мінімальними партіями, тоді як сировину було закуплено за високими цінами і підприємства не встигли за неї розрахуватися. За прогнозами Гордійчука, рецесія триватиме до березня 2009-го, коли ринок пожвавиться за рахунок внутрішнього попиту, а на колишній рівень прибутку підприємства вийдуть тільки через 2–2,5 роки. Услід за металургами та хіміками з проблемою збуту продукції, а також збільшення дебіторської заборгованості можуть зіткнутися машинобудівні підприємства. Особливо вразливими є суднобудівні компанії та виробники турбін із піврічним виробничим циклом. Компанії і далі виконують великі контракти для замовників із країн СНД, зокрема Росії, але й вони не виключають падіння попиту. «На початку року ми очікували зростання замовлень на рівні 30%, але за підсумками 2008-го цей показник, вочевидь, становитиме близько 15%», — прогнозує аналітик ІК Concorde Capital Інна Перепелиця. У найбільшій скруті, на думку Олександра Омельчука, виявляться компанії, прив’язані до російського ринку: Луганськтепловоз, Харківський тракторний завод, завод ім. Малишева, Авіант, Південмаш. Натисніть, щоб збільшити Утім, не виключено, що криза ліквідності певною мірою зіграє на руку вітчизняним машинобудівникам. Міжнародні компанії можуть втратити одну зі своїх основних конкурентних переваг перед українськими заводами — можливість продавати обладнання на виплат. Кілька років тому німецька компанія Siemens виграла в Турбоатома проведений Індією тендер на поставку турбін вартістю $80 млн, запропонувавши індусам товарний кредит під 3–4% річних. Зараз навіть великі корпорації не зважуються робити такі широкі жести. Підприємств сектору FMCG криза поки що торкнулася найменше, однак і вони констатують, що багато контрагентів не в змозі вчасно розраховуватися за контрактами. Брак оборотного капіталу змушує підприємства скорочувати виробництво. За словами віце-президента Horizon Capital (компанії, що управляє трьома фондами прямого інвестування) Оксани Страшної, виробники споживчих товарів відчувають потребу в нарощуванні оборотного капіталу, оскільки, з одного боку, роздріб затягує з оплатою поставок, а з іншого — постачальники сировини, особливо закордонні, навпаки, прагнуть жорсткіших умов поставок. Російські виробники вже відреагували на цю тенденцію підвищенням цін на 5–15%. Українські ритейлери стверджують, що проблеми з поставками на сьогодні некритичні. «Постачальники наразі цін не підвищують. А ось купівельна активність невтішна — зростання продажу немає», — визнає директор одного із супермаркетів великої роздрібної мережі. Деякі керівники підприємств роздрібного і споживчого сектору погоджуються з тим, що їм не оминути зниження попиту через ускладнення умов кредитування фізосіб. За оцінками керівника комерційного відділу мережі супермаркетів «Домотехніка» Володимира Тьомкіна, реалізація побутової техніки та електроніки в кредит уже зменшилася на 15–20%. Продавці електроніки терміново переглядають плани продажу. У IV кварталі, коли зазвичай відбувається найбільше пожвавлення напередодні новорічних свят, компанії можуть недоотримати 10–20% виручки. Учасникам ринку FMCG слід готуватися до зміни структури споживчого попиту. «Швидше за все, тенденція «преміумізації», що спостерігалася протягом останніх кількох років (коли покупці дешевої продукції переходили у середній сегмент, а покупці середнього сегмента — в дорогий), десь сповільниться, а десь узагалі зупиниться», — прогнозує Оксана Страшна. Сувора дієта Зараз більшість українських компаній діють за стандартною антикризовою програмою: скорочують персонал, витрати на маркетинг, урізають зарплати, заморожують інвестпроекти. Звільнення — чи не перший крок, який вживають компанії в умовах падіння обсягів виробництва та продажу. За оцінками консалтингової компанії Hackett Group, економія у сфері управління людськими ресурсами може сягати 16–49% загальних витрат на персонал. В Україні скорочення штату відбувається у фінансовому секторі, металургії, автомобіле- та машинобудуванні, на будівельному ринку. Про звільнення 30% персоналу, приміром, оголосив голова хімічного концерну «Стирол» Микола Янковський. Кількість безробітних в Україні до квітня 2009 року, за прогнозами Олександра Омельчука, сягне 1–1,2 млн осіб (на сьогодні у Державній службі зайнятості зареєстровано близько 500 тис. осіб). Утім, не всі промислові підприємства зважуються на звільнення робітників, розуміючи, що потім, коли відновляться докризові обсяги виробництва, буде дуже складно знайти кваліфіковані кадри. Приміром, у Донецьксталі наразі обмежуються переведенням персоналу на інші ділянки роботи або відправленням у відпустку без збереження заробітної плати. Крім того, працівники підприємства втратили мережеву надбавку (щомісячна доплата в розмірі 255 грн), яка раніше виплачувалася з прибутку. Більш ніж половину працівників Луцького автозаводу відправляють у вимушені відпустки. Підприємство тимчасово перейшло на роботу в одну зміну замість звичних двох. Коригують свою HR-політику навіть пекарі, які поки що найменше відчули вплив кризи. «Ми переглядатимемо штатний розпис, переміщатимемо людей на інші ділянки робіт, що загалом дозволить нам знизити фонд заробітної плати», — визнає почесний президент компанії «Хлібні інвестиції» Юрій Триндюк. Утім, консультанти радять роботодавцям не захоплюватися економією. «Слід пам’ятати, що необдумане надто швидке й істотне скорочення витрат може призвести до того, що в компанії не залишиться резервів для зростання, коли криза мине», — попереджає Гаррі Бейкер із Hackett Group. Нинішня криза стане хорошим тестом для управлінських талантів вітчизняних топ-менеджерів і випробуванням для керівників, які не мають досвіду роботи в період економічного спаду. Приміром, обвал котирувань акцій компаній у часи кризи доткомів у США підмочив репутацію багатьом гуру корпоративного світу: Джефу Безосу з Amazon, Карлі Фьоріне з Hewlett-Packard або Майклові Армстронгу з AT&T. Виводити на ринок нові продукти, відкривати нові офіси і наймати нових людей, поза сумнівом, тяжка праця, але точно приємніша, ніж зупиняти або закривати виробництва, урізати зарплати та звільняти персонал. «У багатьох українських компаній, особливо старожилів ринку, накопичився солідний досвід виживання в умовах різних криз: локальних, галузевих, але досвіду роботи в ситуації, подібній до нинішньої, думаю, немає ні в кого. Криза 2008 року вирізняється своєї глобальністю і майже цілковитою відсутністю можливості запозичення ресурсів на зовнішніх ринках, а отже, вона буде складнішою і менш передбачуваною», — каже Володимир Соха. На думку начальника аналітичного департаменту інвесткомпанії Dragon Capital Андрія Беспятова, підприємства, які потерпають від боргового тиску, спробують рефінансувати борги під високий відсоток, сподіваючись, що ринок прийде в норму і вони зможуть ще раз рефінансуватися вже за вигіднішою ставкою. Контракти нарахували щонайменше 30 великих компаній, які займаються впорядкуванням фінансів, щоб наступного року, тільки-но з’явиться можливість, залучити фінансування на зовнішньому ринку. При цьому зусилля цих підприємств спрямовані на оптимізацію внутрішніх витрат і реструктуризацію, що дозволить вивільнити частину власних ресурсів. Власники підприємств, які потребують додаткових інвестицій, але не готові повністю розлучитися зі своїм бізнесом, найімовірніше, шукатимуть партнерів. Таким шляхом пішли вже багато українських компаній. Приміром, стратегічного інвестора для відкриття нових магазинів електроніки шукає компанія Unitrade Group. Костянтин Жеваго, один з акціонерів гірничо-металургійної групи Ferrexpo, після падіння акцій компанії на Лондонській біржі більш ніж на 60% вирішив продати 20,79% паперів чеській вуглевидобувній компанії New World Resourсes. Готовність швидко реагувати на мінливий ринок в умовах кризи — одна з основних конкурентних переваг компаній. «Ми ще в серпні підготували кілька варіантів стратегій, що враховують різні сценарії розвитку ринку. Поки що складно сказати, який із них буде реалізовано», — розповідає директор компанії «Датагруп» Олександр Данченко. Інвестиційний бізнес, який першим постраждав від обвалу фондового ринку і першим в Україні зважився на скорочення персоналу, особливо в аналітичних відділах, тепер посилює свої IB-департаменти. Інвесткомпанії великі надії покладають на бум злиттів і поглинань, який прогнозується у 2009–2010 роках. Обслуговуючи угоди М&A, вони зможуть протриматися на плаву. За інформацією Контрактів, невеликі виробники соняшникової олії та плодоовочевої продукції під маловідомими торговими марками зараз ведуть переговори з великими ритейлерами про випуск товарів під брендами мережі. У такий спосіб вони намагаються зберегти колишні обсяги виробництва. Знижуючи витрати, деякі компанії, особливо із сектору FMCG, найімовірніше, підвищуватимуть ціни на продукцію, щоб збільшити маржу. «Побутова техніка та електроніка можуть подорожчати на 10–15% у міру розпродажу поточних залишків продукції», — прогнозує Володимир Тьомкін. Про можливе підвищення цін (з наступного року) заявили й деякі автовиробники, які також зіштовхнулися з різким сповільненням темпів зростання продажу. Стагнація — хороший привід зробити те, що відкладалося на потім, — відмовитися від збиткових потужностей або позбутися невдалих продуктів. Приміром, британська мережа Marks & Spencer нарешті зважилася на закриття європейських магазинів, які не приносили прибутку, і продаж Brooks Bros у США, а шведська Ericsson відмовилася від самостійного виробництва мобільних телефонів і перейшла на розміщення замовлень за субконтрактом. Японська JTI закриває Черкаську тютюнову фабрику. Підприємство дісталося компанії після її злиття з групою Gallaher. Нові потужності їй ні до чого — JTI належить велика тютюнова фабрика у Кременчуці. Позбуваються непрофільних активів і збиткових підрозділів і великі українські корпорації. Приміром, СКМ уже домовилася про продаж Дніпропетровського пивоварного заводу французькій солодовій компанії Souflet. Деякі компанії з огляду на нинішню кон’юнктуру мають намір налагодити випуск нових товарів, які матимуть підвищений попит. Приміром, компанія Recolte, продавець елітної горілки в Росії, для підстрахування (на випадок зниження продажу дорогих алкогольних напоїв) планує вивести у дешевий сегмент ринку горілку «Антикризова» вартістю 100 руб. за 0,5 л. Водночас вона вже відмовилася від рекламування дорогих сортів горілки (американської Yes! вартістю 750 руб. за 1 л і Trump по 6000–10000 руб.). Оперативне переорієнтування виробництва на нову продукцію може підтримати бізнес українських хіміків. «Навесні великий попит спостерігатиметься на водорозчинні та рідкі добрива, що легко всмоктуються в ґрунт, адже цієї осені земля недоотримала добрив. Компанії, які встигнуть до весни випустити, приміром, карбамідно-аміачну суміш, виграють», — каже Гордійчук. Деякі підприємства відреагували на зниження попиту оновленням свого іміджу. Приміром, PepsiCo витратить $1,2 млрд на глобальний ребрендинг продукції. У компанії визнають, що рішення про зміну логотипа, створеного ще в 1950-ті роки, було прийнято під впливом зниження продажу на американському ринку безалкогольних напоїв. Вітчизняні компанії до таких радикальних заходів поки що не вдаються, обмежуючись стандартним набором інструментів антикризового менеджменту. Нинішня криза — можливість навчитися працювати в умовах стагнуючого попиту. Адже рано чи пізно ринки перестануть зростати щороку на 15–20%, українському бізнесу доведеться задовольнятися 2–3% на рік.