«Приватні» уроки: які висновки потрібно зробити з націоналізації

Як правильно користуватися інформацією з інтернету про великих гравців фінансового ринку, які висновки зробити з націоналізації ПриватБанку і які дії зробити? Ці питання викликають інтерес у більшості клієнтів банків і непідробне роздратування у професійних керівників і банкірів. Поки шумить «Приват», знайти відповіді на деякі з них спеціально для Forbes постарався фінансист, керуючий партнер лізингової компанії «ЕСКА Капітал» Сергій Васьков.

Вкладники, населення і бізнес повинні усвідомити: все, що не є офіційною звітністю банку ─ це продуманий PR або інформаційні вкидання недостовірної інформації. На них не варто реагувати, інакше існує ризик втратити гроші. Будь-які хаотичні й імпульсивні рухи під час паніки, як правило, призводять до втрати грошей. Багато «експертів» радять розміщувати на депозит в одному банку не більше 200 000 гривень ─ суму, гарантовану ФГВФО. Інші ─ розміщувати тільки в «дочках» західних банків. А хтось ─ фанат державних банків і «Ощаду», з його нібито повністю гарантованими вкладами.

Але справа в тому, що розміщуючи депозити, відкриваючи рахунок компанії або заводячи кредитну картку в банку без зрозумілої ринкової моделі, вкладники самі стимулюють неефективне використання коштів платників податків, корупцію і шахрайські схеми на фінансовому ринку. Всі ті кошти, які пішли на виплати вкладникам неплатоспроможних банків (+ кредити рефінансу НБУ) і на порятунок «Привату», могли піти на будівництво доріг, лікарень, реконструкцію житла та програми енергоефективності. Націоналізація ПриватБанку ─ висока ціна, яку Україна заплатить за фінансову безграмотність населення.

Вся світова банківська система все ще переживає важкі часи з 2008 року. Надійність українських банків викликає питання у рейтингових агентств. Професійні фінансові директори всерйоз аналізують банки, перш ніж відкрити там рахунок. І тільки українські вкладники продовжують вибирати банк, керуючись ставкою по депозиту, місцем розташування, патріотизмом, звичкою, знайомством з акціонером або директором відділення.

Але, звісно, якраз ці фактори не варто брати до уваги при прийнятті рішення. В першу чергу слід вивчити офіційну звітність банку або фінансової компанії. Знайти її легко на сайті НБУ в розділі «Статистика», закладка «Показники фінансової звітності банків України». Дані наведено в формі зведеної таблиці. З ними досить легко працювати, вони з великою ймовірністю достовірні, а вивчення не займе багато часу.

Необхідно звернути увагу всього на три показники в звітності банку.

Перший. Відсоткові доходи. Хороший банк отримує стійкі відсоткові доходи за кредитами, які перекривають відсоткові витрати. Плюс комісійні доходи. Хороший банк завжди намагається наростити комісійні доходи. І знає, як це зробити. Найяскравіший приклад недавнього часу ─ Банк «Траст». Відсоткові доходи ─ 40 480 млн гривень. Відсоткові витрати ─ 104 680 млн гривень. На підставі аналогічних показників не рекомендував би банк «Кредит Дніпро», Діамант Банк і Платинум Банк. Відсоткові витрати перевищують їхні доходи. Всі три банки працюють у збиток.

Банки з російським державним капіталом також не змогли знайти робочу бізнес-модель в Україні і стабільно демонструють збиток. Додамо до цього політичні ризики, які присутні в зв'язку з військовою агресією РФ ─ гроші в цих банках тримати точно не варто.

Викликають побоювання і українські державні банки. За показниками видно, що відсоткові доходи лише трохи перевищують відсоткові витрати. І якщо Укргазбанк примудрився показати хоч невеликий прибуток, то Укрексімбанк демонструє завидну постійність у збитках.

По-друге, у банку не повинно бути розриву між активами і зобов'язаннями. Якщо спростити ─ кредитний портфель банку (те, що винні банку позичальники), повинен завжди перевищувати депозитний портфель банку (те, що банк винен клієнтам). Для прикладу ─ той же банк «Траст»: 619 388 ─ активи та 688 411 ─ пасиви. Якщо уважно вивчити цифри ─ стає зрозуміло, що банк не міг вижити.

І, по-третє, в ідеалі банк не повинен кредитувати власників та пов'язаних осіб. В українських реаліях таке зустрічається рідко. Тому треба звертати увагу на банки, які декларують, що сума кредитів пов'язаним особам не перевищує 20% капіталу. Цю інформацію знайти вже не так просто, оскільки НБУ не публікує такі дані. Рекомендую зайти на сайт НБУ чи банку і вивчити список акціонерів. Потім Google розповість, чи є в них підприємства, не пов'язані з фінансовим бізнесом.

Варто триматися подалі від банків, які входять у бізнес-групи. Дуже велика спокуса захопитися кредитуванням свого бізнесу. Тим більше, що багато власників заради цього і створювали банк. Найяскравішим прикладом є ПриватБанк.

І головне, українцям пора усвідомити, що покладатися на державу чи власників банків у питанні збереження грошей ─ це чекати дива. Тільки коли ви уважно вивчили звітність банку і зробили з неї правильні висновки ─ ви самі стаєте гарантом успішності своєї фінансової історії.